Діапазон - міжнародний фестиваль органної музики

Надія Величко, Україна

Надія Величко народилась у Львові. Закінчила Вищий державний музичний інститут ім. М. Лисенка, проходила асистентуру-стажування в Національній музичній академії ім. П.Чайковського у Києві, як концертмейстер і факультатив по класу органа у професора Г.Булибенко.
З 2001 року працює солісткою-органісткою у Львівському будинку органної та камерної музики. Брала участь у львівських фестивалях «Контрасти», «Музика тисячоліття», III та IV Фестивалях давньої музики у Львові, співпрацювала в концертних проектах з кращими колективами міста. В складі оркестру Da Capo гастролювала у Німеччині. В репертуарі органістки найскладніші твори Й.С. Баха, Д. Букстехуде, Й. Пахельбеля, Н. Брунса, С.Франка та інших.

26.07.2009 - Концерт Надії Величко >>

Як солістка Львівського будинку органної та камерної музики, Надія Величко дає більше 100 концертів у рік. Але концерти фестивалю «Діапазон», у яких беруть участь всесвітньо відомі гранди і просто класні органісти — це накладає відповідальність, зобов’язує, змушує ретельно готувати програму. Бажаєш чи не бажаєш, твою гру будуть порівнювати в одному ряду із цими майстрами. З іншого боку, це правильно, що у фестивалі мають можливість виступити місцеві органісти. Це піднімає їх майстерність, служить промоцією досягнень органної культури міста.
У фестивальну програму, поряд з новими, вона включила найкращі твори, які пройшли пройшли «обкатку» у попередніх виступах. В кінці минулого року Надія Величко записала для компат-диску «Органна музика львівських композиторів» Пасакалію львівського композитора Олександра Козаченка. Від того часу цей твір вона виконувала всього один раз на початку січня у концерті-презентації диску. Це дуже гарний твір, в якому основна тема постійно наростає, зву нагнітається, але несподівано наступає не динамічна кульмінаційна розв’язка, а просвітлення, і від того сумна й похмурна тема змінюється світлим і оптимістичним фіналом. У фестивальному концерті цей твір прозвучав особливо піднесено, ретельно підготовленим, глибше продуманим і досконалішим, ніж це, навіть, було записано на диску.
Важко сказати, який твір став домінантою програми, , її логічним центром. Можливо, іноді бракувало рельєфності, чіткості фразування, мелодійної заокругленості, але це приходить само, з часом, коли більше занурюєшся у вивчений твір, який виконуєш не перший раз, як це сталось із Пасакалією О.Козаренка.
Надія Величко стала своєрідним талісманом фестивалю, вона є опорою та центром Будинку органної музики. У її репертуарі — два десятка різних програм. Нехай на її концерт приходить 100 слухачів, але 100 концертів — це аудиторія в 10 тисяч на рік! Такій відвідуваності може позаздрити будь-який виконавець!

22.06.2008 - Концерт Надії Величко >>

Львівська органістка, солістка Будинку органної та камерної музики, Надія Величко достатньо часто виступає з сольними концертами і тому добре відома львівським слухачам. Напевно тому її концерт не викликав такого ажіотажу, як попередній концерт Гі Бове у день відкриття фестивалю. А даремно. Єдиний сольний фестивальний концерт відрізняється від будь-яких інших тим, що будь-який виконавець готується до такого концерту заздалегідь, ретельно, вивіряючи кожен твір і кожну в ньому ноту. До свого фестивального концерту Надія Величко готувалась здавна і дуже наполегливо: грати в когорті з таким грандами, як Гі Бове, Берт Вісгерхоф, Володимир Кошуба, Валерій Коростельов — не тільки відповідально, але й страшно.
До фестивального концерту Надія підготувала декілька нових для себе творів. Такі, як «Канцона» Мечислава Солтиса, Токата із органної симфонії Карла Відора, пройшли «обкатку» у попередніх окремих сольних концертах Надії Величко, але зібрані разом в одному концерті, стали здатні створити настрій. Особливе захоплення слухачів викликала «спарка» творів: «Медитація» польського композитора-романтика Стефана Суржинського та «Канцона» львівського композитора Мечислава Солтиса. До Надії Величко прийшло розуміння сильних сторін її виконавського стилю — це чудова органна кантилена, замішана одночасно на проникливості і потужності, це глибокий сум і навіть трагізм окремих епізодів — і ці сильні сторони надали її виконанню нових рис, подиху творчого амплуа.
Іншою відзнакою нової програми Надії Величко стала наявність в ній маловідомих органних творів львівських композиторів. Якщо «Пассакалію» Миколи Колесси можна іноді почути у програмах українських органістів, то названа вище «Канцона» М.Солтиса тільки починає відроджуватися і має усі ознаки для того, щоб стати «органним шлягером» в хорошому розумінні цього слова. Також слухачі почули цікавий твір сучасного львівського композитора, який в оригіналі був написаний для інструментального ансамблю — «Сяйво далекої зірки» А.Корчинського — якась фантастична мелодія з космічним забарвленням. Усе це яскраво вдалось відтворити львівській органістці. Духовий орган звучав, як електронний синтезатор, нагадуючи про сучасні технічні досягнення космонавтики, символізуючи грандіозний космічний простір, несучи прозоре і трепетное світло далекої зірки із безмежного космосу.
На «біс» Надії Величко довелось виконувати віртуозну п’єсу К.М. Відора, в якій до виконання залучаються потужні резерви органа водночас із активною клавішною роботою.
Такими були ці два перших концерти другого органного фестивалю — Гі Бове і Надії Величко — зовсім різні за творами, за характером музики, за виконавськими прийомами, але тим і чудовий інструмент — орган — король серед інструментів і інструмент королів, що він дозволяє нескінченну варіативність, різноманітність засобів, залишаючи за собою космізм і проникливість, торжество і трагізм.

15.07.2007 - Концерт Надії Величко >>





Концертом львівської органістки Надії Величко 15 липня 2007 р. завершився Міжнародний фестиваль органної музики «Діапазон». Своєрідний міст між прологом та епілогом (відкриттям та закриттям) і концертами двох львівських органісток: Ірини Цацтц у день відкриття фестивалю та Надії Величко у заключний день — «перейшли» ще сім виконавців із семи країн. До виступу в останньому дев‘ятому концерті фестивалю, органістки Львівського будинку органної та камерної музики Надії Величко слід ставитись з розумінням факту цієї події. Уявіть себе на місці молодої органістки, наймолодшої з учасників фестивалю, яку поставили в таку компанію грандів, як Біллетер, Філіппі, Булибенко, чи молодших, але довідчених Цайтц, Маїш, Дамбровський. Якщо ви не надто самовпевнена особа, то думка, що протібно відповідати тому високому рівню виконавства, який продемонстрували названі органісти, з‘їсть вас задовго до початку фестивалю. Тим більше, що у Надії Величко немає консультанта, який допоможе, підтримає, підкаже — все треба робити самостійно, на власний розсуд. Крім того, виступ у заключному дев’ятому концерті фестивалю, який має закривати фестиваль, накладає додаткову відповідальність. Але виконавська майстерність Надії Величко за останні роки швидко і постійно зростає, що дозволяє їй братись за складні творчі проекти, а її досвід участі у багатьох львівських фестивалях та концертах дозволяє не впадати у розгубленість. У 2003 році Надія Величко закінчила асистентуру-стажування в Національній музичній академії ім. П.Чайковського у Києві як концертмейстер, одночасно за час навчання пройшла факультатив по класу органа у Галини Булибенко, а з 2001 року працює солісткою-органісткою у Львівському будинку органної та камерної музики. Розпочала концерт Надія Величко творами давньої давнини: Прелюдією та фугою Д. Букстехуде та Концертом А.Вівальді у перекдаді для органа Й.С.Баха (BWV 594), які прозвучали цілком гідно і технічно впевнено, а виконавиця тим часом прийшла у той функціонально робочий і емоційно піднесений стан, який дозволяє грати натхненно і бездоганно. Починаючи із Скерцо Лесі Дичко, саме так і зазвучали усі наступні твори: п’єса Святослава Луньова, Хорал ля мінор Сезара Франка. Симпатики були у захопленні, а скептики переконались, що Львів має солістку-органістку, яка поступається грандам хіба що віком, досвідом та відомістю свого імені. Закінчився цей останній дев’ятий концерт Подвійною фантазією Жана Лангле, яку Надія Величко виконала разом з Іриною Цайтц. Цей твір став фінальним акордом тривалого фестивалю і прозвучав, залишивши приємне враження і позитивний спогад.