 |
Ірена Цайтц, Швейцарія Ірина Цайтц народилась і виросла у Львові у сім'ї музикантів. Закінчила Львівську середню спеціальну музичну школу у класі фортепіано Л. Голембо, навчалась у Львівській консерваторії по класу гри на фортепіано у О.Криштальського та органа — у С. Дайча. У 1990 р. поступила в органну аспірантуру Краківської музичної академії до проф. Яна Яргоня. Від 1991 навчалась у проф. Гі Бове в Базельській музичній академії, де 1994 р. отримала концертний диплом з відзнакою. Під час навчання удосконалювала майстерність на курсах відомих органістів, таких як Жан Гію, Джон Лауквік, Марі-Клєр Альєн. Репертуар органістки обіймає музику всіх стильових напрямків та епох. Особливо її цікавлять твори сучасних композиторів та оркестрові твори в перекладі для органа. Вона закінчила Академію церковної музики в Люцерні, здобувши диплом хорового диригента. Ірина Цайтц веде активну концертну діяльність, її запрошують на відомі органні фестивалі в Європі. Тепер працює органісткою та хоровим диригентом в кантоні Базелланд, де веде також педагогічну діяльність, навчаючи гри на фортепіано та органі. |
17.07.2011 - Концерт Ірени Цайтц, орган; Ярослава Мигаля, віолончель; Камерного орестру... >>
 |
|
  
|
Вже традиційно органні концерти Ірени Цайтц викликають підвищений інтерес у слухачів. Насамперед, її концерти містять елемент новизни чи творами, чи програмним задумом, чи прийомами гри. На позаминулому ІІІ фестивалі вона грала «Волюміну» Дьйордя Лігеті, твір, що написаний і виконується кластерним способом — і той концерт, що супроводжувався показом гри на великому екрані, багатьом запам'ятався. В центрі будь-якого виконання Ірени Цайтц лежиь великий артистизм, але артистизм не манери гри чи афектної поведінки, а артистизм задуму, побудови концерту, вже потім артикуляції. Цього, десь в глибині, напевно, і чекають від неї слухачі і, як правило, отримують очікуване. З іншого боку, інакше і бути не може: Ірена походить з артистично-педагогічної сім`ї, навчалась органу у видатного артиста Самуїла Дайча, потім в Краківській музичній академії у знаменитого польського професора Яна Яргоня, потім — у надзвичайного Гі Бове у Швейцарії. От так вбираючи краще від своїх батьків і вчителів, Ірена Цайтц не боїться експериментів, новаторських кроків і таке інше. Тому її концерт у V фестивалі «Діапазон», як програмою, так і «сценічною» побудовою був, знову, не зовсім звичайним. Перше відділення концерту складалось з чотирьох творів, але виконувались вони без перерв і оплесків: Петеріс Васкс, два твора Й.С. Баха і великий твір Софії Губайдуліної — утворили у виконанні Ірени Цайтц (орган) і Ярослава Мигаля (віолончель) єдиний твір. Важко уявити, що твори Й.С. Баха в обрамленні творів сучасних композиторів, Васкса і Губайдуліної, не тільки будуть так гарно і несуперечливо поєднані, а й прозвучать, як логічний твір-розповідь, твір-розвиток, твір-епітафія про життя і страждання Ісуса Христа. Перший вступ віолончелі (Прелюдія Й.С. Баха) після виконаного суто на органі Te Deum здивував і зачарував публіку: віолончелі не було, а звук її лунав, спускаючись, ніби з небес, з іншого кінця залу. У складній партії віолончелі в творі С.Губайдуліної Ярославу Мигалю довелось використовувати значну частину свого виконавського арсеналу: і довгу бездоганну кантилену, і удари смичком по корпусу інструмента, і піцикато, але найяскравішим прийомом були гліссандо по струні, що звучить, прийом, який мав нагадувати про сходження Ісуса з неба на землю. З усіх смичкових інструментів віолончель найкраще звучить з органом, навіть у багатьох органах є однойменний регістр «віолончель». Але у Ярослава Мигаля віолончель звучала краще, ніж «найкраще»! Абсолютно чистий тембр і точна пальцева гра, абсолютно вірні інтонації і абсолютна зануреність самого виконавця у музичний образ — усе сприяло тому, щоб дует орган-віолончель звучав не як ансамбль двох ідеальних інструментів, а як божественна розповідь про Христа. І це вдалось виконавцям на сто відсотків! Після невеликої технічної перерви для влаштування сцени прозвучав Концерт для органа і струнного оркестру та літавр Френсіса Пуленка, напевно, один із найгарніших концертів для органа з оркестром. Ярослав Мигаль зайняв місце першої віолончелі, Богдан Дашак — диригента, і органне свято продовжилось! Не часто вдається зібрати оркестр для виступу з органом, тому така подія не є пересічною. Цей концерт Ф. Пуленка і досі (від 1938 р.) вважається вершиною органно-оркестрової композиції, він достатньо складний у виконанні. Але ніяких складностей не відчули слухачі — це був просто фейерверк звуків, «подвійний удар», змагання через співпрацю органу і оркестру. Слід зауважити, що акустичні властивості органного залу такі, що камерний оркестр зі сторони сцени звучить гірше, ніж з боку вівтаря. Хор і орган звучать добре, а оркестр може «роз'їхатися». Але у цей день цього не сталось: ансамбль звучав, як один інструмент. Треба розуміти, що це досягнення органістки і диригента, які, обоє, знаючи про особливості залу, досягли такого звучання. Наприклад, Ірена Цайтц, супроводжувала і дублювала партію оркестрового контрабаса в педалі, а робота диригента виглядала піднесено-каторжною, але доцільно-прецизійною. На запитання у одного з музикантів, яке його враження про виконання «з середини», він відповів скромно і достойно, що вони працювали, а не слухали, тому важко оцінити, ніби із сторони. І це «працювали», напевно, є найвлучнішою характеристикою усього V фестивалю «Діапазон» в 2011 році: і організатори, і виконавці просто працювали! |
|
|
12.07.2009 - Концерт Ірени Цайтц >>
  
|
Кожний концерт Ірени Цайтц на львівському органі — це завжди значна музична подія, завжди щось нове, розкриття невідомих можливостей чи органа, чи органістки, чи композиції. Хоч раз на рік Ірена Цайтц намагається виступити у рідному місті, де у неї збереглось багато друзів, колишніх співучнів по музичній школі чи консерваторії. Її пам’ятають і люблять по-товариськи не тільки педагоги та колеги, як колишню львів’янку, але й як художнього керівника фестивалю «Діапазон», найбільшого пропагандиста та захисника львівського органа, найкращого органа міста і України. Цього року фестивалю передували також драматичні події. Проведення фестивалю в зв’язку із кризою, знаходилось під питанням, весь час на волоску, спонсорів знайти не вдавалось. Ще ніколи після закінчення капітального ремонту органа ситуація не була такою критичною. Проведенню фестивалю заважало й те, що орган знову вимагав ремонту: повиходили з ладу мембранні мішечки під клапанами труб. Фірма «Rieger», яка здійснювала ремонт, гарантувала заміну зіпсованих елементів, але також, через кризу, не мала коштів, щоб направити до Львова своїх майстрів. Проводити фестиваль, повноцінні концерти на такому органі було не можливо. Ні міськрада, ні Будинок органної музики коштів оплатити проїзд та перебування майстрам також не мали. Знову, вже не перший раз в своїй діяльності, Ірена Цайтц гонорар від концерту, проведеного із хором, яким вона керує у Швейцарії, перерахувала фірмі «Rieger». 15 червня майстри фірми прибули до Львова і через тиждень полагодили орган, довівши його до стану найкращого за останні роки. З усіх концертів, які давала Ірена Цайтц у Львові, концерт 12 липня 2009 року був найкращим. Ще ніколи органістка не грала так натхненно, з піднесенням, з особливо вистражданим почуттям єдності з органом. Твори, що обрала Ірена Цайтц для концерту, становлять золотий портфель репертуару класного органіста: Й.С.Бах, Я.Сібеліус, О.Мессіан, Л.Боельман — твори складні, великі, з симфонічним розмахом, що вимагають напруження для виконавця і ретельної регістровки. Для концерту Ірена Цайтц приготувала твір Дьордя Лігеті «Волюміна», написаний не звичайною нотною нотацією, а без використання нот, так би мовити, «груповим методом». Цей твір так і виконується не на окремих клавішах, а грою на клавіатурах і педалі масовим натисканням клавіш. Народилась думка показати глядачам під час концерту не тільки виконання цього твору, але й взагалі складність роботи органіста під час виконання інших творів, так би мовити, зазирнути за спину органіста: зазвичай глядачі не бачать подробиць гри органіста. Візуалізацію виконання взялися зробити фахівці комп’ютерних технологій з молодіжної громадської організації «КРОТУС». Встановили екран, веб-камери, спеціальні програми мікшування зображень, відсканували «ноти-не-ноти» Лігеті, підготували програму-презентацію концерту. Під час виконання глядачам показували, як працює органіст руками і ногами, як перемикає важелі регістрів, і глядачі наочно побачили, якою іноді складною і віртуозною є робота органіста під час концерту. Весь концерт публіка сиділа, затамувавши подих; розмови, шарудіння були начисто відсутні. Навіть в перервах між творами в залі стояла цілковита тиша — повна увага була сконцентрована на сцені, на екрані, на руках і ногах органіста. А оли почалось виконання «Волюміни» Лігеті, здавалось, що глядача потягнуло у вир музики, у космічні тунелі та часові переходи… Це було перше виконання твору у Львові, а, можливо, і в Україні, і перше виконання органної музики з візуалізацією гри органіста. |
  |
|
06.07.2008 - Концерт Ірени Цайтц, Швейцарія >>
| Концерт розпочався з оди на честь Ірени Цайтц. Ведуча концерту — доцент музичної академії, музикознавець та журналіст Лідія Мельник — нагадала слухачам історію останнього капітального ремонту львівського органа, історію зародження фестивалю «Діапазон» та роль у цих ініціативах тендітної і відданої органу львів’янки — Ірени Цайтц, — яка, живучи за кордоном, зуміла успішно реалізувати себе як артистка, як педагог і як жінка. Не дивлячись на те, що у Швейцарії у неї родина, діти, турботи і напружена робота, вона продовжує подавати приклад відданого служіння і вірності місту своєї юності та першої освіти, своїм вчителям, батькам, слухачам, друзям. І органу. Минулого року концертом Ірени Цайтц розпочинався перший фестиваль «Діапазон». Цього року органістка мала трохи більше часу для підготовки, не було тієї напруженості і хвилювань. І музика, яку виконувала органістка, відобразила цей внутрішній стан — була спокійною, наповненою роздумів і глибини. Органістів часто умовно поділяють на дві великі групи: тих, хто намагається підкорити можливості велетенського інструмента, вразити слухача, і тих, хто намагається якнайкраще скористатися можливостями інструменту, якнайкраще розкрити задуми композитора, відобразити відповідну епоху та розкрити твір у контексті часу. Зрозуміло, що це поділення умовне, для кожного виконавця може бути тимчасовим, і два типи виконання не суперечать один одному і не конфліктують поміж собою, лише доповнюють виконавську палітру і роблять різноманітним і багатішим органне мистецтво. До першої категорії органістів, в значній мірі, належать, наприклад, російський органіст Гаррі Гродберг, до неї належав перший органний педагог Ірени, Самуїл Дайч, та наш знайомий по другому фестивалю «Діапазон» Едуард Оганесян. Напевно, Ірена Цайтц належить до іншої категорії виконавців, для яких важливішою є самореалізація виконавських можливостей через відповідне епосі та композиційному задуму відтворення творів. У цьому руслі і проходив органний концерт Ірени Цайтц. Ретельна, тембрально обґрунтована регістровка, проникнення в музичну тканину твору, точність нюансування — усі компоненти видавали професійного, глибоко освіченого майстра, який добре розуміє, чого він хоче досягнути в кожному творі, володіє необхідними для цього ресурсами і невпинно веде слухача до поставленої перед собою мети. Навіть для концерту виконавиця відібрала твори, які з різних боків розкривають львівський орган. Так, твір Олів’є Мессіана показав орган в режимі повного звучання, а наступний твір Ж.Гілена показав різні групи регістрів органа: мідні труби – флейти – діалоги різних регістрів. Такої ж різноманітності були наповнені твори інших композиторів — твір Й.С. Баха з подвійною педаллю та переклад для органа його скрипкової сонати, твори Сезара Франка (хорал сі мінор) та грандіозний і складний твір Ференца Ліста (Фантазія та фуга на тему BACH). За кожним виконаним Іреною Цайтц твором відчувалась висока школа, велика робота, глибоке розуміння. У відповідь на бурхливі оплески декілька разів органістка, ніби відводячи від себе аплодисменти, вказувала на інструмент, на його «заслуги» у виконанні твору. |
|
17.06.2007 - Відкриття фестивалю та концерт Ірени Цайтц >>
 |
 |
 |
 |
 |
|
| Участь в урочистому відкритті фестивалю відомого українського, як його називають «культового письменника», Юрія Андруховича придало особливого шарму церемонії та привернуло увагу електронних і друкованих ЗМІ. Юрій Андрухович вперше в житті сів за пульт органа і виконав уривок знаменитої Токати ре мінор Й.С. Баха. З його легкої руки очікування, що фестиваль стане «зірковим», повністю виправдались, а «культовий письменник» виявився симпатичним і доступним. В першому фестивальному концерті, крім інших, Ірена Цайтц винесла на суд слухачів власний переклад для органа відомого твору — «Картинок з виставки» Модеста Мусоргського. Твір композиційно складний, у всіх «на слуху». Від того часу, як у 1922 році Моріс Равель здійснив його оркестровий переклад, він став одним із найпопулярніших для симфонічного оркестру. У 1931 році, в п’ятьдесяту роковину смерті композитора була видана авторська редакція «Картинок», а піаністи розділились на два табори: прихильників фортепіанної версії та тих, хто схиляється до «зворотного перекладу» оркестрового варіанту. Твір перекладали для різних інструментів та складів оркестрів кільканадцять разів. Існують, наприклад, переклади для оркестру акордеонів, для джазового, для духового оркестру, для 14 ударних, челести, арфи та фортепіано, для квітнету духових, для орестру дерев’яних духових, для двох гітар і, навіть, для 44 роялів та «підготовленого фортепіано». Свого часу, у 1971 році, сенсаційним став запис картинок знаменитою рок-групою Emerson, Lake & Palmer, які виконували Pictures at an Exhibition з 4-х картинок разом із власними композиціями. Існує також декілька перекладів для органа; один із них був здійснений близько 1988 року Жаном Гійю, у якого вдосконалювала майстерність Ірена Цайтц. Велику увагу вмінню органістів перекладати твори для симфонічного органа приділяв інший педагог Ірени Цайцт, Гі Бове, у якого вона навчалась в Базелі. За нотну основу для виконання «Картинок» Ірена Цайтц взяла фортепіанний варіант твору в редакції Н. Римського-Корсакова. Слід відзначити, що традиційно органістів відрізняє ґрунтовна музична освіта. Так, щоб стати концертуючим органістом за часів Радянского Союзу, потрібно було двічі закінчити консерваторію; така ж традиція зберігається серед сучасних органістів. Як правило, органісти мають декілька освіт і за характером своєї діяльності їм доводиться виконувати різні обов‘язки: концертуючого соліста та церковного органіста, укладача чи перекладача творів для органа, акомпаніатора. Нерідко одночасно вони працюють канторами-керівниками хорів. Забігаючи вперед, зауважимо, що майже всі органісти, що приймали участь у фестивалі «Діапазон», є такими різносторонніми музикантами. «Картинки з виставки» у виконанні Ірени Цайтц заблищали не тільки можливими суто органними, а симфонічними фарбами. Не треба було заглядати у програму концерту, щоб почути, де звучить частина з «Балету невіпупившихся птенцов», а де «Два єврея, багатий та бідний». Інтерпретація виявилась різнохарактерною, виразною та яскравою. Впродовж концертів фестивалю Ірена Цайтц показала ще одну грань своєї різносторонньої обдарованості. У цьому фестивалі вона виступала не тільки як його художній керівник, ініціатор та організатор та органістка, але як чудовий музикознавець і ведучий концертів. Її розповіді про твори, що виконувались, відрізнялись глибоким знанням історичних умов створення, розумінням особливостей форми твору, специфіки виконання на органі. І все це подавалось слухачу публічно збалансованим, в міру обтяженим фаховою термінологією, доступно, цікаво, зрозуміло. Про кращого ведучого годі було й мріяти... |
|
