Львівський будинок органної та камерної музики



Орган


Пульт органа

Більше про орган...
ОРГАН
Орган був збудований у 1936 році відомою австрійсько-чеською фірмою „Rieger” Він мав 70 регістрів, 4 мануала і педаль. Після другої світової війни орган не ремонтувався і поступово „вгасав”. У 1968 році чеська фірма „Rieger-Kloss” з міста Крнов у Північній Моравії виконала першу чергу реконструкції органа і він знову зазвучав. Орган одержав новий номер в каталогах фірми — опус 3375 — та набув стану і вигляду, який зберігає сьогодні. Львівський орган став першим таким великим і якісним на Україні.
У 1988 році фірма „Rieger-Kloss” здійснила другу чергу реконструкції. Тут відкрився Будинок органної та камерної музики. Але незабаром в аварійний стан прийшла сама будівля. Довелось виконувати великі зовнішні будівельні роботи.
Сьогодні цей орган залишається одним із найбільших в Україні (другим за кількісттю регістрів та першим за кількісттю труб). Він має 4742 труб в 60 регістрах, 3 мануала (клавіатур для рук) і педалі (клавіатура для ніг), електропневматичну трактуру (систему передачі від натискання клавіші до відкривання клапану органної труби). За звучанням він є органом романтичного типу з оркестральним характером. Чудова акустика залу, вдала конструкція органа роблять його не тільки одним з найбільших, але й найкращих в Україні. Завдяки чудовому підбору регістрів він дає можливість успішно виконувати твори, характерні для епохи бароко, а численні язичкові регістри дозволяють виконувати французьку музику. Звучання повного органа відрізняється силою та величністю, а окремі регістри звучать різноманітно й артистично.
В кінці 2005 року спеціалісти фірми „Rieger” здійснили капітальний ремонт органа. Була відремонтована механіка та пневматика, проведене тонування та настроювання окремих регістрів. Кошти на здійснення вкрай необхідного ремонту були виділені в рамках заходів підготовки до святкування 750 річниці заснування Львова.


З ІСТОРІЇ
Історія костьолу — це історія архітектурної пам’ятки, яка міняла своє обличчя відповідно з духом часу. Народжена як ренесансна, будівля поступово набирала рис бароко. Незважаючи на різночасність побудови окремих частин, її зовнішній вигляд та внутрішнє убранство не втратили художньо-мистецької цінності.
Костьол Марії Магдалини був закладений орденом домініканців за межами міських укріплень. В літературі панує дата його спорудження — 1615-1630 роки. Будівничими були Альберт Келар і Ян Годний.
В 1784 році заміський домініканський монастир був закритий австрійським урядом. В монастирському будинку розмістились канцелярія державних доменів, згодом міський будинок праці, потім жіноча тюрма. В 1841 році Галицький релігійний фонд продав монастирський будинок, який почав використовуватися, як тюрма для жінок, що існувала до 1922 року, а костьол був поділений на дві частини. Стара частина була призначена для в’язнів, новіша – для парохіян. Ці частини були розділені стіною. В 1923 році, коли монастир і костьол були передані львівській політехніці, були проведені значні реставраційні роботи.
Костьол виконував свої сакральні функції до 1962 року, коли приміщення передали під потреби клубу. Ще декілька разів приміщення міняло свого власника. В 1968 році тут був відкритий органний зал. Зараз костьол Марії Магдалини використовується як Будинок органної та камерної музики, в якому функціонує найбільший орган України. Починаючи з 2000 року, у костьолі відновились богослужіння римо-католицької громади. Цінна пам’ятка архітектури знаходиться під охороною держави.

Алтар

Фреска
МИСТЕЦЬКІ ПАМ’ЯТКИ
Окрім самої споруди, найціннішими пам’ятками культури є рельєфний вівтар, фреска між старою та новою частинами споруди, фігури святих на зовнішньому фронтоні.
Вівтар виконаний як величезна різьба-стюкко на стінах між вікнами апсиди старої частини споруди. Цей чудовий рельєф-триптих, створений одночасно з побудовою костьолу, представляє сцени з життя Марії Магдалини. Вже в 20-30-х роках почала панувати думка, що автором рельєфу є творці каплиці Боїмів у Львові. Як у каплиці Боїмів, так і у вівтарі бачимо втілення місцевої традиції церковних іконостасів в синтезі з західними традиціями.
Велика фреска у формі півкола відноситься до часу побудови костьолу. Вона зображає Христа над морем, який передає ключі св. Петру. Символіка фрески є традиційною для подібного роду розписів: ключі, які апостол Петро отримує з рук Христа, символізують ключі від раю та пекла.
Віконні ніші пресвітерію були помальовані в 20-х роках ХХ ст. під час реставраційних робіт. Одночасно із створенням стінопису була здійснена поліхромія великого вівтаря і фон навколо скульптур був покритий поталлю на вохристому підкладі.