 |
Валерій Коростельов, Україна Валерій Коростельов закінчив Львівську консерваторію у 1972 році (за спеціальністю фортепіано, клас С.А. Дайча), Київську консерваторію у 1978 році (за спеціальністю орган, клас А.М. Котляревського), аспірантуру Ленінградської консерваторії у 1983 році. Викладав на кафедрі спеціального фортепіано Львівської та Донецької консерваторій. З 1997 року працює у Національній музичній академії України, професор, заступник декана, член Ради фортепіанного факультету. У 1984-1986 роках вів викладацьку роботу в Республіці Куба. З 1979 року веде активну концертну діяльність, як органіст, брав участь у декількох фестивалях органної музики. Співпрацює з провідними солістами та творчими колективами України. В репертуарі — твори старовинних майстрів XVI-XVII ст., Й.С. Баха, композиторів XIX-XX ст. Пропагує твори українських авторів, зокрема композиторів-львів’ян. У 1997-2007 роках очолював Асоціацію органістів і органних майстрів Української музичної спілки. |
24.10.2010 - Концерт Валерія Коростельова >>
Концертами, які відбулись 30-31 січня цього року розпочав Валерій Коростельов у Львові серію виступів українських органістів на відзначення 100-ої річниці від дня народження засновника органної школи Арсенія Котляревського, у якого він навчався у Київській консерваторії. На протязі усього року продовжувались такі концерти, у тому числі і у Львівському будинку органної та камерної музики.
І от — черговий виступ Валерія Коростельова у Львові, на фестивалі «Діапазон».
Слухати гру Коростельова — завжди великі задоволення і насолода. Не став виключенням і цей концерт. Розпочав його органіст «без розминки» Прелюдією і фугою до мінор Й.С. Баха, з перших нот увімкнувши граничну емоційність.
Не часто буває, що вже на початку публіка «включається» в концерт, але виконавцю від першого твору вдалось викликати емоційне співпереживання слухачів і не втрачати його впродовж усього концерту. Органіст дещо відступив від запланованої програми, але ні складністю творів, ні вивіреним виконанням не спростив її і не поступився своїм традиційним засадам — обґрунтованості кожного штриха, продуманості, артистичності і глибокої емоційності. За зовнішньою слуховою простотою у Коростельова прихована віртуозність і точна мануальна техніка, а за чарівністю і шармом у виборі регістрів — професіоналізм, досвід і велика робота. Пасторалі Й.С. Баха, Прелюдія Й.Брамса, і, особливо, Шість п’єс для годинника з флейтами Й. Гайдна не часто виконують органісти, тому що ці твори підступні і зовсім не прості у виконанні. Але, як зауважила одна поважна дама після концерту, що прослухавши твір у виконанні Коростельова один раз, виникає бажання продовжити слухання або повторити його. Монументально прозвучав твір Олів’є Мессіана «Видіння вічної Церкви». Таким чергуванням творів драматичних з ліричними, але чарівними, виконавець поступово збільшував емоційне навантаження слухачів.
Грати довелось майже без пауз на перемикання регістрів і коментарів ведучої концерту — в фойє збиралась публіка на наступний, після органного, концерт академічної капели «Трембіта» — і, якби не цейтнот, не уникнути б виконавцю бурхливих овацій і численних викликів на «біс»!
І от — черговий виступ Валерія Коростельова у Львові, на фестивалі «Діапазон».
Слухати гру Коростельова — завжди великі задоволення і насолода. Не став виключенням і цей концерт. Розпочав його органіст «без розминки» Прелюдією і фугою до мінор Й.С. Баха, з перших нот увімкнувши граничну емоційність.
Не часто буває, що вже на початку публіка «включається» в концерт, але виконавцю від першого твору вдалось викликати емоційне співпереживання слухачів і не втрачати його впродовж усього концерту. Органіст дещо відступив від запланованої програми, але ні складністю творів, ні вивіреним виконанням не спростив її і не поступився своїм традиційним засадам — обґрунтованості кожного штриха, продуманості, артистичності і глибокої емоційності. За зовнішньою слуховою простотою у Коростельова прихована віртуозність і точна мануальна техніка, а за чарівністю і шармом у виборі регістрів — професіоналізм, досвід і велика робота. Пасторалі Й.С. Баха, Прелюдія Й.Брамса, і, особливо, Шість п’єс для годинника з флейтами Й. Гайдна не часто виконують органісти, тому що ці твори підступні і зовсім не прості у виконанні. Але, як зауважила одна поважна дама після концерту, що прослухавши твір у виконанні Коростельова один раз, виникає бажання продовжити слухання або повторити його. Монументально прозвучав твір Олів’є Мессіана «Видіння вічної Церкви». Таким чергуванням творів драматичних з ліричними, але чарівними, виконавець поступово збільшував емоційне навантаження слухачів.
Грати довелось майже без пауз на перемикання регістрів і коментарів ведучої концерту — в фойє збиралась публіка на наступний, після органного, концерт академічної капели «Трембіта» — і, якби не цейтнот, не уникнути б виконавцю бурхливих овацій і численних викликів на «біс»!
17.07.2008 - Концерт Валерия Коростелёва >>
| Писать о заключительном фестивальном концерте «Диапазона-2008», в котором играл Валерий Коростелев, очень легко. Прежде всего потому, что его игру и его самого хорошо знают во Львове: здесь он учился, здесь по-прежнему живет его мать, здесь он старается дать хотя бы один концерт в году, — но главное то, что достоинств в игре этого органиста столько, что, даже если бoльшую половину из них не назвать, все равно их с избытком хватит для хвалебного отзыва с высокопарными эпитетами. Таково «счастье» Валерия Коростелева, что ему часто достается либо первым концертом открывать фестивали, либо последним закрывать их. Каждый организатор фестиваля стремится начать «ударным» концертом, либо поставить качественную точку в завершение. И Валерий Коростелев, как нельзя лучше, подходит для выполнения этой задачи, прекрасно справляется со своей миссией. Например, в прошлом году его концерт завершал фестиваль в Ливадии, а в этом году на ливадийский фестиваль он приглашен играть в середине, зато ему выпало завершить львовский фестиваль. И этих открытий/закрытий было не одно. Недаром Коростелева можно назвать «гроссмейстером» органной музыки. Это действительно большой мастер. Только в отличие от шахматного гроссмейстера, у которого должно быть много расчета и мало эмоций, у Коростелева много расчета и много эмоций. Помимо того, что он с молодых лет известен, как органист-виртуоз, он профессор, преподает в Национальной музыкальной академии в Киеве теоретические дисциплины, в частности историю органной музыки. Потому все его творчество носит печать этой глубины академического знания и исторической правдивости, ибо он прекрасно знает, как то или иное произведение могло звучать в эпоху, когда оно было создано. В его игре много расчета потому, что детали отделаны до малейших нюансов, и эти нюансы он умеет донести до слушателя, не смазав громоздким механизмом органа, привнося в них теплоту и эмоциональность. Например, первое произведение во львовском концерте — Магнификат Ж.Ф. Дандриё, композитора эпохи барокко — он играл в авторской (!) регистровке. На каждом новом своем концерте во Львове Коростелев играет прелюдию и фугу великого Й.С. Баха, только каждый раз иной тональности. Он уже играл знаменитую ре минорную, ранее играл до минор, теперь приготовил си минор. Это было прекрасное исполнение; такого Баха хочется слушать и слушать! «Великий Бах» — настолько заезженный штамп, что некоторые исполнители включают в свои программы произведения Баха, чтобы выехать на этом, но в исполнении Коростелева Бах предстает действительно великим! Следующее произведение — Прелюдия, модулирующая через все мажорные тональности, сочинение Бетховена — прозвучало не менее интересно, тем более, что исполняется органистами очень редко. Вероятно, на львовском органе оно звучало впервые. Потом были Пять хоральных обработок Брамса — мелодичное, спокойное и красивое произведение. И далее органист «окунулся» в стихию романтической музыки, которая была просто прекрасна! Даже величественный и страшный замок в горах — Excelsior Ф.Листа — был грозен, но прекрасен! Контрастно к Excelsior’у прозвучала Старинная псалмодия шведского композитора ХХ века О. Линдберга — распевная музыка в суровых и сдержанных тонах, божественно прекрасная, но по-человечески добрая. А завершился этот блестящий концерт популярной и велиолепной Готической сюитой Леона Боэльмана. Вот такую большую, но красивую заключительную точку поставил Валерий Коростелев во втором международном фестивале органной музыки «Диапазон». Щедрость — вот главное качество игры Коростелева, и, когда его «прорывает», а это рано или поздно происходит в каждом его концерте, то мастерству, технической изобретательности, умению играть с тончайшими нюансами — у этого органиста нет границ! Браво, Валерий Валентинович! |
 |
