 |
Кійомі Гіґакі, Японія Кійомі Гіґакі народилась у місті Наґано. Початкову музичну освіту отримала у музичній школі "Yamaha", а з 14 років розпочала заняття органом. У 1998 році Кійомі прибула на навчанння до Цюріху, де постила до органного класу Рудольфа Шайдегера. Крім того, вона навчалась грі на фортепіано у Інґрід Карлен та клавесині у Йогана Зонляйтнера. У 2002 році Кійомі Гіґакі отримала свій перший диплом з органу у Цюріхській музичній академії та продовжила заняття у концертному класі Рудольфа Шайдегера. У 2004 році вона отримала диплом піаністки, а у 2005 — концертний диплом з відзнакою органістки. У 2006 році вона постила у Базельську музичну академію до класу Гі Бове, а у червні 2008 року здала екзамен на Solistendiplom. КійоміГіґакі підвищувала свою кваліфікацію на майстеркласах у Марі Клер Ален та у Томаса Троттера. У 2003 та 2004 роках Кійомі Хі була переможицею конкурсів на стипендії фонду Мigros у Швейцарії. |
03.07.2008 - «Екваторіальний» концерт Кійомі Ґіґакі >>
| Назвати цей концерт «екваторіальним» слід із багатьох причин. По-перше, концертом молодої японської органістки фестиваль «Діапазон» «перевалив» за середину, у свою другу половину: із дев’яти концертів цей був п’ятим. По-друге, у Львові вперше гастролювала органістка з країни сонця, що сходить — в географічному плані фестиваль подолав «мередіанальний екватор». По-третє, цей концерт став найгарячішим і найпалкішим в емоційному плані. Напередодні концерту Кійомі Ґіґакі мало хто очікував чогось особливого від молодої, маловідомої органістки, яка щойно закінчила навчання у Гі Бове та отримала диплом концертуючої органістки. Перед навчанням у Гі Бове, вона навчалась та займалась на майстер-класах у відомих педагогів, як піаністка та клавесиністка, потім як органістка (див. на сайті біографічну довідку). Кійомі Ґіґакі стала відомою, насамперед, як піаністка вдалими виступами в ансамблях з блок-флейтистами (по-іншому флейта Пана). Перше, на що можна було звернути увагу у львівському концерті, це яскрава піаністична постановка рук та виключна пластичність кистей під час гри на мануалах, які забезпечують додаткову рухливість рук та пальців. Саме ця цілковита пластичність дає органістці можливість виконувати твори винятково віртуозно, філігранно точно, узгоджуючи роботу рук і ніг. Поліфонічність завдяки цьому виникала ніби на трьох рівнях: рука-рука-ноги. Якщо помножити цю чудову техніку гри на неперевершену відкритість та неприховану емоційність, то можна здогадатись, який ефект справила така гра на слухачів. Якщо в першому творі — Літанії французького композитора Жана Алена — органістка ще не повністю опанувала, можливо, хвилювання, можливо, львівський орган, то в усіх інших творах, починаючи від Прелюдії та фуги на тему Алена Моріса Дюруфле, володіння інструментом, своїми можливостями і задумами було цілковитим. З цього твору виступ Кійомі Ґіґакі перетворився на тріумфальну ходу натхненного японського годинникового механізму. Навіть твір великого Й.С. Баха — Прелюдія та фуга до мажор (BWV 564) прозвучав свіжо, емоційно і невимушено, ніби цей твір написав не прецизійний геометр-поліфоніст Бах, а Бах романтик-мелодист. Разом з тим це залишався той самий величний і гармонійно вивірений Йоганн Себастьян. Далі органістка продемонструвала твір японського композитора Ацутади Отаки, який складався із двох різнохарактерних частин. І хоч слухачі могли відчути, що цей твір не такий композиційно досконалий, як твори Алена чи Дюруфле, але почути твір сучасного композитора, в якому присутні елементи східного колориту, було незвичайно і цікаво. Несподіваними тембрами та ефектами відрізнявся твір німецького композитора З.К.Еллерта, написаний для так званого кінооргана, які використовувались на початку минулого століття для супроводу німого кіно. Без винятку у всіх слухачів викликало захоплення те, що представниця іншої, східної культури, так глибоко зрозуміла і опанувала європейську органну культуру і традицію, при цьому емоційністю, молодим східним задором значно перевершила багатьох представників цієї західної культури. Але думалось на концерті і про інше. Чи вдасться цій молодій симпатичній незаміжній дівчині подолати традиції своєї країни і залишитися артисткою на довгі роки? Беззаперечно можна прогнозувати, що концертне майбутнє у такої обдарованої і талановитої дівчини, якщо воно станеться, може бути яскравим і успішним! Ведучою цього концерту була, перший раз на цьому фестивалі, Ірена Цайтц. І це четверта причина, чому цей концерт можна назвати «екваторіальним». Минулого року вона провела більше половини концертів. І цього року її неквапливі і небагатослівні коментарі були фахово точними, допомагали слухачам краще зрозуміти твір, епоху та умови його створення. |
   |
