Одеса


Органи в одеських церквах існували вже в першій чверті ХІХ ст. Католицька церква була закладена в 1802 році, а через декілька років при ній вже служив монах-органіст.  Напевно, перший орган і був в католицькій церкві. З троьма християнськими громадами — католицькою, лютеранською, реформатською — найбільше зв’язанаісторія органного життя міста.
Були в Одесі органи і у світському використанні. Так, був орган в палаці генерал-губернатора М.С. Воронцова, дружина якого Єлизавета захоплювалась грою на органі і була, за свідченнями сучасників, непоганою виконавицею.
За весь час існування церква Святого апостола Павла була духовним центром німців Одеси. З Рішельєвським ліцеєм зв’язані яскраві та численні сторінки органного життя міста. До 1841 року в церкві Святого Павла розміщався підрозділ Рішельевсього лицею. Хор ліцею неодноразово виконував духовні твори у супроводі органа церкви Св. Павла.
Найбільш рання згадка про орган в громадському закладі Одеси відноситься до 1864 року: в залі Рішел’євського ліцею відбувся концерт для контральто з хором та органом.
В кінці ХІХ ст. в трьох церквах Одеси були встановлені нові органи. В католицькій церкві в 1888 році було встановлено непоганий орган середньої величини німецької фірми «W. Sauer». У 1896 році в рефоматській церкві фірмою «E. F. Walcker» був  встановлений орган, який мав 22 регістра. На три регістра більше, тобто 25 регістрів, мав новий орган тієї ж фірми в новій лютеранській церкві св. Петра і Павла, закладеній в 1897 році. Місцева преса писала, що пробу органа робив сам власник органної фірми Валькер, і орган виявився чудовим.
В 90-х роках минулого ст. в Одеському музичному товаристві і до 1900 існував клас органа. Знову відкритий він був у 1910 році, а в 1913 році, після перетворення музичного училища в консерваторію, органний клас продовжував функціонувати. В 1910 році під керівництвом молодого двадцятитрьохрічного органіста, швейцарського підданого і випускника петербурзької консерваторії О.Гефельфінгера було здійснено реконструкцію 22-регістрового інструмента реформатської церкви. Фірмою до нього були додані ще три регістра.
Взагалі історія розвитку органного мистецтва Одеси мало вивчена, і тому можна сподіватись, що цей недолік органознавства буде виправлений, і нас чекає чимало цікавих фактів з культурного життя міста.

  Орган реформатської церкви
В 1840 році французькі та німецькі переселенці-кальвіністи, що поживали в Одесі, організували реформатську церкву. В 1851 році під церковні склепіння нової будівлі церкви піднеслись натхненні духовні гімни. Це була третя будівля рефоматської церкви в Россії (дві — в Санкт-Петербурзі).
Майже через півсторіччя, в 1896 році, на місці старої була споруджена нова будівля, створення архітекторів А.Бернардацци, В.Шретера і Х.Скведера, яка стала прикрасою вулиці Херсонської (Пастера). Лаконічний архітектурний стиль, функціональність, багатий інтерьєр захоплювали сучасників, які визнавали її однією з кращих в Одесі.
В тому ж році в ній з’явився орган фірми «E. F. Walcker», який мав 22 регістра. У 1936 році реформатська церква була закрита. В часи панування комуністичної ідеології члени реформатської громади переслідувались та були переселені до Сибіру, а сама будівля перетворена в ляльковий театр. Орган був зруйнований. Поступово, без належного догляду та ремонту, чудова споруда стала аварійно небезпечною.
У травні 1991 року будівля єванелистско-пресвітеріанської (реформатської) церкви була перпосвячена. З допомогою пресветеріанських церков Америки молитовний дім одеської громади почав відроджуватися. На чолі організації, яка домомагає відродити церкву, стоїть американський місіонер Клей Квортерман. Надзвичайно велику роль у відродженні церкви відіграв американський проповідник і органіст професор Ларрі Рофф, який перейнявся думкою подарувати прихожанам і мешканцям Одеси орган. Виконуючи задум, він дав ряд благодійних концертів в Америці. На зібрані місіонерською та благодійною діяльністю кошти був закуплений орган. Фахівці американської фірми Боба Валькера змонтували в залі реформатської церкви спеціально створений для цього приміщення орган.
Перше богослужіння у супроводі органної музики відбулось 25 липня 2004 року зранку, а ввечері відбувся органний концерт, в якому Ларрі Рофф виконав музику російських композиторів.
Орган євангелистсько-пресвітеріанської церкви належить до типу органів, які прийнято називати комбінованими, тобто частина його регістрів є справжніми трубними (ріре-труба), а інші — семпл-регістрами (від англійського  sampl-виборка).
Семплювання не є методом синтезу звука, а є методом відтворення спеціально записаного натурального звуку. Найвідомішими виробниками комбінованих та сепмл-органів є фірми Rodgers (підрозділ фірми Roland), Wicks, Rieger (американське відділення), Walker Technical Co.
Саме остання фірма — Walker Technical Co — виготовила орган для відродженої пресвітеріанської церкви, в якому використала електронний блок Rodgers ® PR300. Напевно, значну роль у виборі виробника відіграв той факт, що попередній орган, який існував у церкві, був виготовлений фірмою «E.F. Walcker». Сучасний орган має 62 регістра, з них 4 натуральних (ріре), інші —семпл-регістри, 3 мануала і педаль. Звук семпл-регістрів органа фактично не відрізняється від натуральних духових,  навіть спеціалісту важко помітити відмінність у звучанні. Зате орган має ряд переваг перед звучайним традиційним органом. По-перше, при рівних акустичних характеристиках комбінований орган на порядок дешевший, по-друге, він дає виконавцю ряд додаткових можливостей, а саме можливість різноманітних копуляцій, можливості ступінчатого і швидкого регулювання гучності, якої взагалі позбавлені традиційні органи, Крім того, для 5-ти найбільш артистичних і популярних регістрів в органі пресвітеріанської церкви організована трансмісія, тобто можливість під’єднання їх до іншого мануала, крім штатного, за яким він «прописаний». Одеський орган пресвітеріанської цекви став першим комбінованим інструментом на Україні. Використання семплювання є надзвичайно перспективним напрямком, воно дозволяє додатково збагачувати можливості органа звучанням інших інструментів, наприклад, клавесина або клавікорда, труби або валторни чи інших. Введення семпл-регістрів в орган, значно збагачує артистичні можливості виконання. Можна прогнозувати, що за комбінованими органами, навіть на Україні, велике майбутнє, особливо якщо враховувати високі показники критерію «ціна-якість».

disposition

  Орган оперного театру
У 1926 році німецька фірма «E.F. Walcker» (Людвігсбург) на своїй фабриці в Ехтердінгені збудувала новий прогресивний за конструкцією інструмент. Орган, так званий «оскалід» або «кіно-орган», був призначений для звукового супроводження вистав або німих кінофільмів. Орган мав специфічний підбір регістрів, які наближали його до оркестрової звучності, щоб можна було виконувати танці, пісні, марші. Крім органних регістрів інструмент міг імітувати шумові ефекти: грім, вітер, дощ, шум прибою, поїзда, звуки великого міста, сигнали автомобіля, сирени, різні дзвони. Орган демонструвався на міжнародній виставці в Парижі і отримав золоту медаль.
Радянський уряд вирішив придбати цей орган для Одеського театру опери і балету. Це був перший орган, закуплений молодою радянською владою за кордоном. Незабаром він був встановлений в оперному театрі і набув величезної популярності серед одеситів та гастролерів. За роки експлуатації і, особливо, під час війни інструмент сильно постраждав. Його доводилось постійно ремонтувати; для потреб німого кіно він став непотрібний, тому народилась думка замінити його і він був демонтований.
Незабаром вдалось отримати дозвіл на його перевезення в Черкаси, де він був встановлений в Державному училищі культури. Для оперного театру Одеси чехословацькою фірмою «Rieger-Kloss» з Крнова (Північна Моравія) в 1971 році був збудований інший орган.
Орган має два ідентичних пульта, які знаходяться на сцені (один стаціонарний, другий пересувний), а труби інструмента знаходится у двох ложах навпроти на 3-му балконі з різних боків від сцени. Для такої конструкції фірмою-будівником орган був розділений на дві приблизно рівні частини. Звук органа потрапляє в зал через жалюзі, свого фасаду інструмент не має, тому з глядацького залу його не видно. Всього орган має 55 регістрів. До рідкісних може бути віднесений регістр Glocken на 55 мануалі, в якому звучать оркестрові дзвони (колокола), по яких б’ють молоточки. На самому нижньому «до» цього регістра звучить справжній і старовинний гонг. Ймовірно, що цей гонг залишився від старого органа оперного театру.
Одеський орган оперного театру досить складний у грі для виконавця. Через значну відстань між пультом і трубами звук до органіста доходить із затримкою, яка становить  до 0,2 секунди. Тому на одеському органі люблять виступати органісти з бездоганною пальцевою технікою та адаптованим до затримки слуховим апаратом. Одним із таких органістів, які часто виступали на органі оперного театру був Гаррі Гродберг.
Незвичайне симетричне розбиття органа викликало необхідність інших необхідних конструктивних рішень. У органа 4 міха — по два з кожного боку балкона. Труби органа розміщені у колишніх ложах, а міхи, повітряні канали, вентилятори — в окремих кімнатах з обох боків театру. Із цих кімнат повітряні канали ідуть в ложі, де встановлений орган.
Вже довгий час в театрі проводяться великі ремонтні та реставраційні роботи. Виявилось, що театр знаходиться на тектонічній плиті, яка розкололась на частини. Стіни театру дали тріщини, підлога в деяких місцях значно нахилилась, тому орган довгий час був законсервований і не експлуатувався. Ремонт театру не закінчений, але, в першу чергу, здійснено відновлення роботи органа. Після закінчення загального ремонту потрібно буде провести чистку та настроювання органа.

disposition

  Орган Державної музичної академії
Орган Державної музичної академії (колишньої консерваторії) був встановлений у 1970 році відомою німецькою фірмою «W. Sauer»  з Франкфурта-на-Одері, opus 1909. Орган встановлювався в один рік з органом малого залу Київської консерваторії, однією фірмою, тому зовнішньо і конструктивно органи дуже подібні: київський має 21 регістр, одеський — 23 регістра. В першому мануалі — 7 регістрів, у другому —10, в педалі — 5; п’ять регістрів мікстурних і чотири язичкових. Трактура механічна. Орган дозволяє виконувати, як романтичну, так і французьку музику, має приємний «теплий» тембр, знаходиться у доброму функціональному стані, використовується з навчальною та концертною метою. В академії продовжує діяти органний клас, керівником якого є Ольга Єфремова. Органний майстер — Альфред Мазур.

disposition



  Орган лютеранської церкви
В 1827 році була споруджена лютеранська церква св. Павла. В 1893 році церковною радою було прийняте рішення про суттєву реконструкцію будівлі. Кращим був визнаний проект архітектора Г. К. Шойрембрандта, якому й було доручене будівництво. Нова будівля мала значно перевершувати за своїми розмірами стару кірху, вона була розрахована на 1200 осіб.
Розпочате в 1895 році будівництво було завершене в 1897, і вже 2 листопада того ж року відбулось урочисте висвячення церкви. Завдяки щедрим пожертвам ще до завершення будівництва церква була прикрашена живописом на склі і в ній встановлений новий орган фірми «E.F. Walcker» з Людвігсбургу, земля Вюртемберг.
Багато прихожан було репресовано у 1930-х роках, а в 1938 році кірху закрили. Після капітуляції Германії багато мешканців були вислані в райони Крайньої Півночі та Казахстану. Довгий час після війни кірха ніяк не використовувалась, а орган був зруйнований. Тільки на початку 1950-х років тут розмістили телецентр, а в 1957 році приміщення було передане інституту зв’язку, який використовував приміщення, як спортзал, а потім — склад. Через безгосподарну експлуатацію будівлі була нанесена значна шкода: відбулось нерівномірне осідання фундаменту та розтріскування несучих конструкцій. До кінця 1970-х років постійно ставилась питання про знесення кірхи та будівництво на її місці дев’ятиповерхового гуртожитку інституту зв’язку.
Ці плани викликали протести широких кіл громадскості, насамперед студентів та викладачів консерваторії та будівельного інституту.
В березні 1971 року комісія одеського «Гіпрограду», що діяла за дорученням Сплки архітекторів, провела обстеження і рекомендувала вирішити питання про віднесення будинку колишньої кірхи до категорії пам’ятників архітектури чи збереження його, як характернго орієнтира в сиуеті міста та пам’ятника будівельної майстерності. Але в ніч з 9 на 10 травня 1976 року стався умисний підпал кірхи, в результаті страшної пожежі були зруйновані дерев’яні конструкції та покрівля. Тільки у 1979 році офіційна влада визнала кірху пам’ятником архітектури. Після завершення ремонтно-рестараційних робіт будівля була передана Одеській державній консерваторії для подальшого викоритання її, як органного залу. Студенти двох вузів, які раніше стояли на захисті кірхи від руйнування, розпочали збір благодійних коштів на відбудову кірхи. Було зібрано 20 тисяч карбовнців та державою виділено 75 тисяч. Ці кошти дозволили здійснити роботи, які припинили подальше руйнування кірхи.
В грудні 1991 року відбулась реєстрація відновленої Німецької евангелистсько-лютеранської громади міста Одеси, а в 1996 році їй у власність були передані залишки церкви св. Павла, Пасторського будинку, а земельна ділянка навколо церкви — у безоплатну оренду. Церква Святого Павла (кирха) стала головним собором Української єпархії. В 1996 році було проведене грунтовне обстеження будівлі церкви та розпочалась перша черга робіт по відбудові. У 2001 році було здійснено капітальний ремонт приміщення Псторського будинку, в якому розмістилась церковна адмістративна рада Німецької евангелистсько-лютеранської церкви України, приміщення малого залу зборів громади (на 120-180 місць), службові та житлові приміщення. У 2001 році в малому залі зборів громади був встановлений невеликий орган фірми на 6 голосів. Цей компактний орган фірми Alfred Fuhrer має 5 регістрів в мануалі та один в педалі, але повністю заповнює звуком приміщення зборів громади і задовольняє потреби богослужіння.

disposition

Валентина Чемберджи
О Рихтере его словами
Фрагменты из книги

Потом помню: мы идем по Преображенской, я между тетей Мэри и Нелли Лакьер. Маленькая реформатская церковь в доме на Херсонской улице, угол Преображенской.
В этой реформатской церкви работал органистом негласный соперник папы Гефельфингер. Потом ее снесли и поставили памятник Щорсу.
Папа играл против алтаря, на третьих хорах, на органе. Он брал меня с собой, для развлечения.
Папа обладал одной замечательной особенностью: настоящим даром импровизации именно на органе.

Наверху, на лестнице, находились два служителя, которые накачивали орган. Потом уже, лет в пятнадцать, у меня был ключ. Я быстро накачивал и потом играл три минуты. Иногда я ходил туда ночью и в огромной кирхе включал все регистры и брал страшный аккорд. Я очень любил смотреть все регистры, были такие, которые папа редко брал: как сирены... Хороший орган.

«Дружба Народов», № 7 за 2003 г.