Львівська область, залишки органів




Вижняни
Костьол парафіяльний св. Миколая


У невеликому селі Вижняни Золочівського району (раніше Глинянського району) у недіючому та закритому костьолі св. Миколая на хорах збереглись залишки органа. Костьол знаходиться в аварійному стані та вимагає негайного ремонту. Звертають на себе увагу численні фрески, що збереглись всередині на стінах костьолу.
На дерев’яних помальованих музичних хорах знаходився позитив на вісім голосів, помальований, місцями посріблений: „Позитив органний, I половини XVIII століття, дерев’яний, трьохсекційний, восьмиголосний, з міхом ручним, пищалками дерев’яними та цинковими”. Міх знаходився з лівого боку від органа, пульт управління — на правій боковій стороні інструмента. Клавіатура мала 49 клавіш (С — с’’’). Над клавіатурою знаходяться лише 6 важелів управління регістрами. Чи мав орган педаль, яка могла мати ще два регістра, з восьми, про які вказано у архівних матеріалах, визначити важко. Від органа залишився корпус, клавіатура, тяги, деякі віндлади. Жодної труби не збереглось. Позаду органа, на хорах, дві фрески з зображеннями музичних інструментів, які гармонують із загальним стилем розписів костьолу.














Воютичі
Костьол св. Катерини


Костьол св. Катерини села Воютичі, яке знаходиться в 10 км від районного центру Самбір, побудований у XIX ст. Після Другої світової війни костьол служив, як сховище мінеральних добрив, що завдало будівлі значної шкоди. На хорах костьолу збереглись залишки невеликого костьольного органа на 8 регістрів. Орган, ймовірно, збудований на фабриці Яна Слівінського у Львові, про що свідчить напис «S.J.5» на одній з нижніх поперечин. Етикеток або інших написів не органі не збереглось.
Такий само напис, але з номером 11, і у дещо зміненому порядку літер — «J.S.11» — є на органі в сусідньому селі Стрілковичі. Там збереглась також етикетка фабрики Слівінського, яка дозволяє однозначно інтерпретувати літери «J.S.», як «Jan Sliwinsky», а цифри — як порядковий номер органа виготовлення цієї фабрики. Таким чином, можна припустити, що орган №5 для костьолу села Воютичі був виготовлений приблизно у 1877 році, тобто через рік після заснування фабрики, а орган №11 — у наступному році.
Орган мав 6 регістрів в мануалі та 2 в педалі. Написи під важелями не збереглись, лише залишились сліди від них. На задній стороні корпуса органа збереглись повністю 8-футові дерев’яні квадратної мензури труби двох педальних регістрів, та всього 5 дерев’яних труб від мануальних регістрів. Корпус органа знаходиться у непоганому стані, але труб навіть на проспекті не залишилось, збереглись також міхи, клавіатура, ручний помповий механізм. Пофарбований корпус у світлий глиняно-жовтий колір, за час свого існування щонайменше двічі перефарбовувався. Первинно орган мав колір темного дерева.
Орган №5 цікавий у декількох відношеннях: мануал мав 49 клавіш (а не 48 чи 52-54, як зазвичай у органах Слівінського, тобто 4 повних октави) і 13 клавіш (не 12, 15 чи 18, як зазвичай) — в педалі. Рішення проектувальника додати по одній клавіші як для педалі, так і для мануала одночасно, виглядає гармонійно.


Комарно
Костьол парафіяльний Народження Найсвятішої
Діви Марії


Парафія у Комарно, починаючи з XVIII ст., була однією з найбільших у львівській дієцезії римо-католицької церкви. Згадка про виплати органісту за 1762 р. є фактично першим непрямим свідоцтвом про те, що у костьолі був орган. Опис та інвентар костьола 1774 року дають можливість зрозуміти, яким був цей орган: „Над дверима великими костьольними хори муровані на двох стовпах кам’яних, на хорах орган на дев’ять голосів новий, непомальований”. Лише у 1794 р. роботи над проспектом були закінчені, а сам орган відремонтований.
У 1931 р. на пожертви парафіян Аделаїди та Кароліни Ланцкоронських львівська фірма Рудольфа Хаасе відремонтувала та добудувала орган. Про це свідчить запис в інвентарі 1937 р.: „Проспект органа п’ятивісний, з трьома навішаними ажурними вежами, які замикаються профільованим карнизом та увінчані на кутах вазами. Консолі веж, виступи та декорації просвітів з позолоченим рослинним орнаментом. Орган дев’ятиголосний, з двохголосною педаллю”.
Костьол був закритий у 1945 р. і від того часу використовувався не за призначенням, а як склад. На хорах костьолу збереглись залишки органа Хаасе: проспект, півтора десятка великих дерев’яних труб, клавіатура, педаль, залишки механізму та міхів, які знаходились у нихній частині корпусу. Орган мав 10 регістрів, з них 2 — у педалі. Повну диспозицію відновити важко: на пульті управління, який сильно припав порохом, збереглись лише два написи над важелями регістрів — Flettravers 8’, Eolina 8’. Враховуючи, що події з органом у Комарному та Тулиголовах, що у 6 км від Комарного, часто співпадають у часі, можна припустити, що диспозиція органа у Комарному подібна до органа у Тулиголовах.
Костьол знаходиться в аварійному стані, нищаться старовинні фрески, будівля вимагає негайного ремонту: дах протікає, вікна без скла, частково забиті фанерою та поліетиленовою плівкою, на архітектурних елементах зовні проросли берізки. Найстаріша будівля Комарного не знаходиться під охороною як пам’ятка архітектури. У 90-х роках приміщення було передане греко-католицькій церковній громаді і використовується для богослужіння, але для капітального ремонту бракує коштів.



Міжинець
Костьол парафіяльний Усіх Святих


Парафія у Міжинцю дуже давня і бере початок, ймовірно, з 1328 року. Спочатку існував дерев’яний костьол; сучасна кам’яна споруда побудована у 1770-1772 роках. Незабаром після побудови кам’яного костьолу у ньому з’явився орган. Опис костьолу та інвентар 1779 року зазначає: „В середині над дверима зараз хори дерев’яні столярної роботи у зелений помальовані з золоченими листками. По лівій стороні руки двері, що ведуть на хори, на двох завісах та крючках залізних, сходи муровані. На тих хорах позитивчик з міхом на 6 голосів, і не так ремонту, як цілком нової переробки вимагаючий”.
Костьол відчутно постраждав під час воєнних дій у 1914 році: знищено дах, постраждав пресвітерій, фрески і образ у головному вівтарі, вкрадені келихи і капи, горіла плебаня. Інвентар і опис 1927 року відзначає відсутність органа у костьолі — він міг бути знищений або реквізований австрійською владою разом із церковними дзвонами, як брухт кольорових металів.
Після довгої перерви костьол Усіх Святих був відкритий 15 липня 1989 року для служби. В костьолі збереглись залишки невеликого органа невідомого майстра на 6 регістрів. Орган мав один мануал та педаль. У мануалі було 54 клавіші, у педалі — 13. Частково зберігся механізм органа, про кількість регістрів свідчать віндлади, що збереглись; труби органа повністю відсутні, навіть на проспекті їх немає, тому їх місце прикрите фанерою. За свідченнями старожилів, раніше на хорах знаходився інший орган, сучасні залишки належать новішому органу. Для служби використовується електричний орган.



Стрілковичі
Костьол Всіх Святих

Костьол Всіх Святих села Стрілковичі, яке знаходиться в 6 км від районного центру Самбір, є найстарішою будівлею села, він побудований у 1693 році, про що свідчать цифри над входом. Зовнішній вигляд костьолу, його архітектурне рішення свідчать про давність споруди. На балконі цього давнього храму знаходиться 8-регістровий орган, виготовлений на фабриці Яна Слівінського, про що свідчить металева етикетка, прикріплена до дошки передньої панелі та випалений напис «J.S.11» на одній з дощок під міхами органа.
Орган мав один мануал і, напевно, педаль. Як правило, органи Слівінського на 8 регістрів мали 6 регістрів в мануалі та 2 — в педалі. Від колишнього органа залишився незруйнований проспект, клавіатура, десяток найбільших дерев’яних труб, міхи в нижній частині органа. Частково зберігся механізм — важелі та тяги. Повітря в міхи нагніталось з допомогою ручної помпи. Електричного насоса орган ніколи не мав.
За останнім інвентаризаційним описом костьолу, зробленим у 1935 році і підписаним церковним керівництвом 7 листопада 1937 року, у переліку значиться 7-регістровий орган. Але на проспекті є 8 важелів для ввімкнення регістрів. На деяких з них написи збереглись безпосередньо на важелях, а деякі написи — на табличках під важелями. На одному з важелів вдається розрізнити лише напис довжини труб — 4’, найменування регістра не розрізняється. Цілком можливо, що восьмого регістра насправді не існувало. За написами вдалось відновити наступну диспозицію органа

disposition

Як і в роки Слівінського, під час служби за пультом органа сидить органіст, тільки для гри він використовує сучасний електричний орган. Талановитий молодий органіст костьолу Марек Герчак, граючи на електричному органі та співаючи низьким і приємним баритоном, близьким до баса, може самостійно, без сторонньої допомоги, провести супровід церковної служби. Молодий органіст має ґрунтовну музичну освіту — музичну школу та училище — і продовжує навчатися у Дрогобицькому інституті культури. Він також є керівником вокального ансамблю «Zyczenie» села Стрілковичі.



Яворів
Костьол парафіяльний св. Петра і Павла


Сучасний кам’яний костьол був збудований у 1645 році після того, як старий дерев’яний костьол і монастир уціліли після великої пожежі, яка знищила Яворів. Вже у 80-х роках XVII століття анонімний французький духовник відзначав костьол як убогий, без оздоблення, занедбаний, але оздоблений органом. Інформація про подальший стан органа відсутня. Лише відомо, що сучасні існуючі у костьолі залишки органа дуже давні: „Проспект органа неоренесансовий, 2-ої половини ХІХ століття, дерев’яні, монолітні, трохсекційної конструкції”. Історія створення, ім’я органобудівника, конкретні характеристики органа невідомі. Сам орган не зберігся, від інструмента на хорах костьолу залишився остов та віндлади. З огляду залишків можна зробити висновок, що 10 віндлад належали мануалам, а 4 віндлади — педалі. Таким чином, орган мав 14 регістрів. Педаль мала 20 клавіш.