Львів, втрачені органи


Орган монастиря «Sacre-Coeur»

У жіночому монастирі «Sacre-Coeur» («Святого Серця»), який містився у споруді, збудованій відомим архітектором Вінсенте Раскі-старшим у 1858-59 роках на площі навпроти собору св. Юра, був орган, виготовлений знаменитою фірмою «A. Cavaille-Coll». Сьогодні тут знаходиться учбовий корпус №3 „Львівської політехніки”, що поряд з корпусом учбової бібліотеки. Вигляд будинку й сьогодні видає його колишнє духовне призначення.
Цей орган був не такий великий, як його відомий брат, один з найкращих органів Радянського Союзу — орган Кавайє-Коля у Великому залі Московської консерваторії. Львівський орган мав всього 18 регістрів, але відрізнявся надзвичайно приємним звуком та вишуканим інтер’єром.
Після Другої світової війни, коли монастир залишав Львів, цей орган був репатрійований на батьківщину. Так Львів позбувся одного з найкращих своїх органів.

Органи Консерваторії

Величезна кількість органів, що виготовлялась на органних фабриках Польщі, вимагала відповідної кількості органістів. Фабрика органів, що була закладена Яном Слівінським в 1876 році у Львові, могла забезпечити попит на органи в Галичині та прилеглих територіях. Підготовкою органістів займались в Консерваторїї Галицького музичного товариства (директором консерваторії до 1887 року був Кароль Мікулі). В 1878 році на фабриці Яна Слівінського було виготовлено інструмент на замовлення дирекції Консерваторії. Через 14 років інтенсивної експлуатації цього інструмента для навчання та концертів дирекція в 1902 році відзначала, що «звук органа є чудовий і шляхетний, а завдяки вживанню при побудові добре витриманих і якісних матеріалів, орган не потребує ніякого ремонту або направи». Очевидно, що цей відгук було підготовлено не без участі тогочасного директора консерваторії Мечислава Солтиса. Традиції підготовки органістів, закладені Каролем Мікулі, продовжував попередній перед М. Солтисом директор Консерваторії Рудольф Шварц, який також був чудовим органістом і викладачем.
У 1921-1923 роках львівською фабрикою Рудольфа Хаасе для Консерваторії був виготовлений новий інструмент на 35 регістрів. Орган мав три мануала, педаль, копуляції, одну вільну комбінацію, спецефекти. Трактура регістрів була пневматичною, повітяний механізм — машина системи Баркера. Відома диспозиція цього органа. Орган був розібраний у 1952 році; чимало львів’ян пам’ятають, як на подвір’ї старого приміщення консерваторії лежали труби цього органа.

disposition

Орган Євангелистьскої церкви

Орган для Євангелистьскої церкви, що на початку вул. Зеленої, був побудований у 1904 році фірмою «Gebruder Rieger» з Ягендорфа. Орган мав 28 регістрів, два мануала і педаль. Клавіатури мануалів мали 56 клавіш (До - соль третьої октави), що для львівських органів не було характерним — вони, як правило, мали по 54 клавіші.
Після Другої світової війни орган не діяв. У 1955 році, після перенесення органа Домініканського костьолу у концертний зал обласної філармонії, частину труб органа Євангелистьскої церкви було додано до перенесеного органу, щоб покращити його концертні можливості, а сам „євангелистський” орган був розібраний.
disposition

Орган костьолу Марії Сніжної

9 квітня 1891 року в костьолі Марії Сніжної у Львові в присутності любителів музики та членів міської ради відбулась проба органа, збудованого на фабриці Яна Слівінського спеціально з урахуванням акустики та інтер’єру костьолу. Кошти на будівництво органа зібрала громада міста, яка перед тим змогла відновити сам костьол. Орган складався з двох секцій: в першій були розміщені дві клавіатури і труби обох мануалів, в другій — труби педалі і міхи. Інструмент мав 14 регістрів: 7 — в І мануалі, 3 — в ІІ мануалі (позитиві) і 4 в педалі.
На честь відкриття органа відбувся великий концерт. Спочатку можливості органа демонстрував сам фабрикант, імпровізуючи на різних регістрах, а потім відбулись виступи різних виконавців. На закінчення концерту виступив М.Солтис, який перед тим повернувся з Парижу.
Орган костьолу св. М. Сніжної перестав діяти після війни. Місце, де стояв орган виявилось сирим, тому що мало спільну стіну з дзвіницею, яка спиралась на дерев’яні палі. В костьолі відчувалась сильна вібрація від трамваїв, але до початку 80-х років орган стояв майже не зруйнований, лише припадав порохом. В костьолі за радянської влади був склад гастрономторгу, а в квітні 1986 року, коли тут відкрився музей фотомистецтва, значної кількості труб в органі вже не було. Повністю демонтований він був на початку 90-х років, коли приміщення передали греко-католицькій церковній громаді.
disposition

Органи Оперного театру

Якщо занедбання костьольних органів можна пояснити (але не виправдати) ідеологічними міркуваннями, то два органа в оперному театрі були зруйновані свідомо і безглуздо.
Будівництво Оперного театру продовжувалось три роки і було закінчено 4 грудня 1900 року. Сучасний, один з кращих на той час в Європі театр не міг обійтись без пристойного органа.

Позитив над сценою


Розміщення першого органа в театрі було передбачено проектом. Для нього над сценою було споруджено консоль, на якій львівською фірмою Яна Слівінського у 1899 році було змонтовано орган. Інструмент мав один мануал і педаль з так званою підвісною клавіатурою, 9 регістрів, швелер, механічну трактуру. Такий орган був традиційним для оперних театрів, але єдиним у Польщі. В невеликому позитиві існували регістри достатньо великих труб: 16-футовий Principal, п’ять 8-футових регістрів, чотирьохрядна мікстура. Орган мав солідне, густе звучання і використовувався в спектаклях, але місце органіста із-за невеликих розмірів консолі було розташоване так, що робило гру на органі під час спектаклю незручною.

disposition

Орган з костьолу м. Борислав

В середині 60-х років до театру було вирішено перевезти кращий орган з недіючого костьолу міста Борислав. Орган розмістили на третьому балконі зліва від сцени. Виготовлений він був на фабриці Рудольфа Хаасе у Львові, яка містилась в неіснуючому тепер будинку на вулиці Пісковій, 9. Після війни на цьому місці довгий час був дитячий майданчик, а в 80-х роках тут спорудили шестиповерховий будинок. Орган мав два мануала і педаль, 16 регістрів, фасад було виконано в псевдоготичному стилі.
Приємним звуком відрізнялась Trompette в І мануалі. Але і тут не вдалось уникнути незручності: щоб бачити диригента і сцену, органіст повинен був вставати з місця, як вершник в стременах.
Під час одного з спектаклів при натовпі глядачів на балконі орган був суттєво ушкоджений і перестав діяти. Коли був розпочатий капітальний ремонт і генеральна реставрація оперного театру, об’єм необхідних робіт був значним, а грошей бракувало. Двічі перший секретар обкому партії В.Ф.Добрик, призначений начальником штабу будівництва, їздив до Генерального секретаря ЦК КПРС Л.І.Брежнєва на особисті зустрічі «вибивати гроші» на ремонт театру. Закінчення реставрації і урочисте відкриття оновленого театру було призначено на 4 грудня 1984 р. Хід робіт знаходився на постійному контролі з боку обкому партії, але весь час виникали обставини, які загальмовували закінчення ремонту. Реставрація органів могла затримати відкриття театру ще на декілька років і вимагала великих грошових затрат, яких не було, крім того сценічний орган заважав протяганню електричних комунікацій для механізації сцени, а орган на балконі займав місця для глядачів. Було віддано наказ органи демонтувати. Міністерство культури СРСР було поставлено перед фактом і вже нічого не могло вдіяти, та й опір проти рішення партійних органів могло вчинити несуттєвий. Так органи були демонтовані, а труби списані, як брухт кольорових металів.

disposition

Орган костьолу св. Єлизавети


11 липня 1926 року в костьолі св. Єлизавети, що на площі Кропивницького (раніше — Привокзальна, перед тим — Більчевського) відбулось урочисте висвячення нового великого органа, збудованого на фабриці Домініка Бернацького у Влоцлавку. Кошти на побудову органа збирали парафіяни, переважно залізничники, з дрібних, але численних внесків. Займався цією справою спеціально створений комітет.
Новий орган мав 72 регістра, і вважалось що він був найбільшим в Речі Посполитій. Орган було виготовлено в нео-готичному стилі, він вдало узгоджувався з архітектурою та інтер’єром костьолу, і, кажуть, що, коли він грав, його було чути біля Львівської політехніки: він мав єдиний серед львівських органів відкритий 32-футовий регістр.
Після висвячення органа відбувся великий концерт, в якому приймали участь хор колєйних майстрів «Сирена» і три органіста. Першим серед них виступав Юзеф Новаковський, постійний органіст кафедрального костьолу, випускник львівської консерваторії, учень Мечислава Солтиса (1863-1929). Потім виступив професор Тадеуш Гурецький, потім Юлій Юркевич. На закінчення хор залізничників виконав «Te Deum» Х. Коглера.
Така різноманітна програма концерту, в якій фігурують маловідомі імена, та участь відразу трьох органістів викликає захоплення і ще раз свідчить про високий рівень музичної культури, зокрема органного виконавства, у тогочасному Львові. Доля ж самого органа костьолу св. Єлизавети виявилась недовгою: він перестав діяти чи під час Другої світової війни, але ще на початку 60-х років в костьолі можна було побачити пульт органа, залишки труб і механізмів.
В 1936 році починається спорудження великого органа на 70 регістрів в сусідньому костьолі св. М.Магдалини. Ніде в тогочасній Польщі в одному місті та ще й у сусідніх костьолах не було двох таких великих органів. Це була недозволена розкіш, але були гроші, були амбіції, тому це стало можливим.

disposition
Кафедральний костьол, учбовий орган

На протязі довгого часу, ще до часів другої світової війни, при костьолі існувала школа органістів, яка містилась у прибудові до собору зі сторони каплиці Боїмів. Для потреб школи використовувався учбовий орган на 5 регістрів, виготовлений фірмою Романа Духенського близько 1880 року. Засновником і керівником школи був Юзеф Новаковський (1894-1990), довгорічний органіст кафедрального костьолу, неординарний педагог та артист. Крім служб, з його участю проходили концерти органної музики в костьолах св. Єлизавети і св. М. Магдалини, він був також органістом оперного театру. У 1950 році орган було перенесено до каплиці св. Йозефа, а у 60-х роках ХХ ст. цей орган був перевезений до Прибалтики.

disposition


Інші органи

На жаль про інші органи, що існували в костьолах Львова відомо дуже мало. Орган кафедрального Вірменського собору, збудований фірмою „Rieger” у 1908 році, мав 17 регістрів і був добре інтонований. У 1948 році він був перевезений Арсенієм Котляревським у Ташкент і встановлений в одному з концертних залів, почав діяти, але при пожежі у 50-х роках згорів.
Ще багато мешканців Львова пам’ятають залишки органів в костьолах кармелітів, францисканців та інших. Був орган у костьолі Івана Хрестителя, що на початку сучасної вул. Ужгородської, який вважається найстарішою будовою Львова. Був орган у костьолі св. Анни, що на розі вулиці Городоцької та початку Шевченка. Кожен костьол у Львові, за днякими виключеннями, мав орган.
Цінну інформацію про органи Львова дає записка магістра Шибальського, який працював у консерваторії і здійснив опис львівських органів. До переліку органів попали деякі інстументи, інформація про які занадто скупа, диспозиції або інші характеристики відсутні. Але це єдина інформація про органи.
У костьолі „Святого серця” був 18-регістровий орган знаменитого французького органобудівника Кавайє-Колля. Цей орган був з якихось причин повернений в цілості на батьківщину. Факт, що у Львові існував орган Кавайє-Колля, інструменти якого вважаються зразковими і вельми цінними, є сенсаційним. Враховуючи, що у Львові заснував свою власну фірму і успішно працював учень Кавайє-Колля знаменитого француза, цілком могло бути, що за протекцією або при участі Слівінського один у костьолів Львова придбав невеликий орган знаменитого француза.
У костьолі кларисок був 14-регістрвий орган з одним мануалом та педаллю, збудований у 1896 році фірмою Яна Слівінського і перенесений пізніше до Києва. З помешкання Архієпископа приблизно такий само одномануальний орган з педаллю також фірми Слівінського був перенесений до Тбілісі.
В костьолах францисканок, кармелітанок та св. Софії замість органів використовувались фісгармонії. В костьолі св. Казиміра через бідність прихожан, що проживали навколо та приходили сюди, взагалі не було музичного інструмента.